Світовий океан

Були часи, коли Інтернет ще не був світовим океаном дезінформації. І про теле та радіо ще не було жодної мови. Світ переживав “Епоху Великої Посухи”. Інформації було мало. Щоб дізнатися якусь новину, треба було розмовляти з сусідами. Або ще гірше: чекати на жебраків, які за шмат хліба могли розповісти, що вони бачили в інших містах. Інформація була як крапля роси: дорогоцінна, рідкісна, іноді каламутна. Її збирали в долоні, торбинки, а потім ділись з рідними.

Але потім... потім інформаційний потік прорвало.

Ніхто не знає, хто першим вдарив киркою по стіні Дамби “Корисності”. Може, це був Цукерчик, який хотів бути популярним і щоб усі знали, що його сніданок був «неймовірним». Може, Маськ, який хотів перевірити, чи можна пустити вод в зворотному напрямку. Але факт залишається фактом: Дамбу прорвало.

Інфа хлинула у всі сфери, вимиваючи всі потаєні непотреби наогляд. Вона більше не була краплями роси. Вона стала річками, потоками, морями. Вона заповнила вулиці, квартири, мозок. Вона була всюди. І з кожним роком рівень води... тобто інфи, тільки зростав.

Кожна людина хоче жити! А ви? Думаєте, що вся інформація однакова? Погані новини для вас: Ви вже потонули і видивляєтеся через товщу накладених міфів... А для тих, хто ще борсається і хоче вижити в цьому новому світі, треба вивчати географію. Ось основні водоймища, які впадають у світовий океан Дезінформації:

Почнемо з інстаграмного витоку “Ілюзія”. Інфа тут кришталево чиста... на перший погляд. Проте річку можна зрівняти з гірським потоком. Інформація подається зверху. Вона так блищить на сонці, що сліпить очі  Але якщо придивитися, це не вода, а рідке скло з блискітками. Тож інфа в ньому гарна, але пити чи насолодитися у вас не вийде... проріжете рот або стравохід. До того ж викликає хронічне почуття неповноцінності. Дивлячись на цей потік, ви починаєте думати, що ваша склянка води набрана із брудної калюжі в Україні, а всі інші п’ють нектар богів на Балі, Мальдівах чи в Європі.

Далі роздивимось тіктокову річку під назвою “Танцюлька”. Вона зовсім мілка, проте дуже бурхлива. Вода в ній тепла, солодка на смак і насичена різними яскравими однак штучними барвниками. Вона тече неймовірно швидко. Ви не встигаєте зробити ковток, як наступна хвиля вже збиває вас з ніг. Однак не розслабляйтеся. Інфа в ній вкрай небезпечна. Вона викликає звикання і тимчасову втрату здатності до критичного мислення. Якщо пити занадто багато, ви почнете мимоволі смикати плечима і дриґати ногами під ритмічну музику, а мислення можете втратити назавжди. 

Багато людей вважають, що вони ще на плаву, тому що не дивляться телевізор, а черпають воду з телеграмного гейзера “Новини”. Так, однак інфа там виривається знизу з такою силою, що може пробити черепушку. Вона гаряча, з присмаком тривоги та паніки. Вона б’є двадцять чотири години на день і сім днів на тиждень. Не залишаючи часу для критичного осмислення. Плюс гейзерів у тому, що їх багато і можна обрати на свій смак. Погане ж те що все подається під соусом: терміново; увага; треба почекати дві-три тижні; нам гаплик; я ж казала, проте мене ніхто не слухав... Усе це спалює нашу нервову систему.

Якщо людина зазиратиме в цей потік занадто довго, є велика ймовірність, що вона перетвориться на параноїка, яка боїться власної тіні і перевіряє рівень води кожні п’ять секунд.

Це не про вас? Добре, тоді також обминайте фейсбукове болото “Суперечки”. Назва вистоялась не просто так. Інфа тут стояча, мутна і тхне старими образами. На самому дні живуть монстри: тролі та диванні експерти. Гадаєте, про них тільки в легендах розповідають? Авжеж ні! Вони тільки й чекають, щоб затягнути вас у глибину. А перебувати там небезпечно. Вода знизу токсична. Кожен сплеск у цьому болоті здіймає хмари бруду. Один ковток може викликати у вас напад неконтрольованого гніву на людину, яку ви ніколи не бачили, через тему, яка вас не стосується. І повірте, останнім часом мало про них легенд, не тому, що вони вимерли, а тому що прогресували, і не залишають свідків. А ті, хто виживають мають високий ризик підхопити вірус “я правий, а ти дурень”.

Є канал під назвою Х, проте подекуди за очі називають твітерська каналізація. Там все живе губне. Навіть птахи відлетіли на вирій. Виглядає не лячно: труба з інфою. Проте вона виходить прямо з пекла. ЇЇ вміст не піддається опису в пристойному суспільстві. Ви запитаєте: “Чим же вона небезпечна?”. Відповідь проста: усім.

Де ж тепер брати інфу? Йдіть до артезіанської свердловини з перевірених джерел. Для цього ідеально підійдуть офіційні сторінки підприємств та держави. Якщо вам потрібна інфа з витримкою, то завітайте до моря “Вікіпедія”. Там на вас чекає глибока, холодна свердловина. Щоб дістатися до води, треба попрацювати. Інфа в ній чиста, одна є і мінуси. Вона несмачна, без цукру та барвників та взалежності від мови може бути хлорирована. Є, звісно, небезпека також від “писальників”, які хочуть розбавити своєю жовтою сечею. Але не ведіться обирайте інфу, перевірену модераторами. Проте варто вас попередити і про небезпеку... Вікіпедія небезпечна для вашого вільного часу. Ви пірнете туди, щоб дізнатися рік народження Григорія Сковороди, а випірнете через три години, вивчаючи класифікацію мохів на Західній Україні. Проте не турбуйтеся, ця інфа втамує вашу спрагу.

Що ж, світ змінився, а  географія така, що всі річки, потоки та каналізації впадають в один величезний, неосяжний світовий океан. Інфа та дезінформація постійно прибувають. В Інтернет океану немає берегів. І вас, і мене інфошторм несе в невідомому напрямку. Тримайтеся. І, заради всього святого, не пийте жовту воду.