Контрабанда кроликів здавалася легкою справою. Принаймні, допоки контрабанда не почала розмножуватися.
Черкес лежав на підлозі. В одній руці він тримав відкручену сервісну панель, а в іншій — вуха кролика, який пручався і не бажав вилазити зі своєї імпровізованої нори. Раніше ця нора була технічним вузлом корабельних систем, але пухнастий диверсант мав щодо неї власні плани. Вухань відбивався всіма лапами, тому Черкесу в процесі витягування кролика зі стіни довелося скуштувати кілька смачних стусанів від цього вухатого кікбоксера.
— Пане, краще тримати голову подалі від кролячих лап, — повідомив очевидне ремонтний бот із числом 17 на блискучій боковій пластині.
— То, може, наступного разу ти його діставатимеш? — огризнувся Черкес.
— Це не входить до переліку моїх функцій.
— А коментувати дії капітана входить?
— Так. Ви ж самі запрограмували мій комунікативний блок.
Черкесу казали, що треба бути обережнішим, бо кролики швидко розмножуються, але ж не на третій день польоту. Причиною такого раннього потомства була затримка вильоту. Кілька кроленят, звісно, не перетворювали місячну затримку перед вильотом на щось катастрофічне. А ось кілька десятків за наступний тиждень уже почали насторожувати. Коли лік пішов на сотні, Черкесу стало страшно.
На таку фігню він точно не підписувався. Це мав бути нетривалий, але прибутковий підробіток, а не квест із пошуку кроликів по всьому кораблі. Були ж інші варіанти, але Черкес вирішив влаштувати собі відпочинок від важких завдань.
Нарешті витягнутий зі стіни вухань смикався в руці Черкеса й ніяк не бажав здаватися. Кролик був ще зовсім юний. Нічого дивного, більшість із них народилися вже на кораблі.
— Таке мале, а яке вперте. Сімнадцятий, а перенесення вантажів входить до твоїх функцій? — спитав Черкес сервісного бота.
— Так, але не живих, — відповів той.
— Це ти так натякаєш мені вбити цього кроля?
— Ні, я просто повідомляю вам про свої функціональні можливості, — рівним механічним голосом відповів бот. — Мертвих кроликів я теж не вмію переносити.
— Варто було спитати, — Черкес зітхнув і попрямував до трюму, де знаходилися решта впійманих диверсантів.
Принаймні вони повинні там знаходитися.
— Здається, я вже тебе ловив, — сказав до кролика Черкес, оглядаючи свіжий улов. — Можу заприсягтися, що вже бачив ці плями.
— Вам варто вести облік кроликів, — запропонував Сімнадцятий.
— Ти так думаєш?
Бот не зчитав сарказму у відповіді капітана, тому вирішив детальніше пояснити свою пропозицію.
— Це допомогло б вам встановити коефіцієнт повторного вилову, темпи приросту популяції та приблизну кількість особин, які досі перебувають поза межами вантажного трюму.
Черкес зупинився.
— Я й так знаю, що постійно бігаю за одним і тим самим кроликом.
— Ймовірніше, за кількома одними й тими самими кроликами, — зауважив бот.
— Дякую, Сімнадцятий. Це дуже важливе уточнення.
— Завжди радий допомогти, пане.
Черкес підняв кролика на рівень очей і уважніше придивився до плям на його морді. Вухань дивився у відповідь із нахабним спокоєм істоти, яка вже знала маршрут до свободи краще за власника корабля.
— На жаль, у мене немає на це часу, бо я зайнятий відловом кроликів. Може ти сам займешся обліком? — Черкес спитав бота із дрібкою надії на полегшення своєї нетипової роботи.
— На жаль, пане...
— Це не входить до переліку твоїх функцій, — перебив бота Черкес.
— Саме так, — підтвердив рембот.
У цей момент кролик смикнув лапою і вдарив Черкеса просто по носі. Капітан вилаявся, а тоді знову повернувся до бота.
— То може ти займешся своїми функціями і нарешті почнеш ремонт?
— Не можу, поки в зоні ремонту перебувають живі істоти, — незмінно спокійним голосом відповів Сімнадцятий.
— Тобто? Я ж його витягнув звідти.
Черкес глянув на нору, з темряви якої на нього у відповідь глянули ще три пари блискучих очей.
— Та щоб вас, — крикнув незрозуміло кому Черкес і поспішив до трюму.
Йому хотілося хоча б раз насолодитися легким заробітком без зайвого напруження. Звісно ж, не вийшло, бо звичка впадати в крайнощі вчергове підвела. Він банально перестарався з розслабленням. Варто було, принаймні, розділити кроликів, а не тримати всіх разом у трюмі. Хотілося відпочинку, а вийшло, як завжди, коли контрабандистові в процесі виконання завдання доводилося рвати сраку. На щастя, не завжди свою, але від того процес не ставав приємнішим.
Якби проблеми закінчувалися лише любов'ю кроликів до швидкого сексу та його очікуваними наслідками, то можна було б особливо й не скаржитися. Зайвих кроликів завжди можна продати власнику якоїсь задрипаної кафешки на астероїдній гірничодобувній станції. Або використати як хабар астронавігатору, щоб той поділився неофіційними маршрутами на периферії потрібної системи. Або й самому приготувати несмачне рагу.
Хотілося б смачне, але кулінар із Черкеса був нікудишній, а інших на борту корабля давно не водилося.
Кролик у руках Черкеса знову почав пручатися. Чи то він умів читати думки і йому не сподобалася ідея з рагу, чи то відчув наближення трюму, з якого нещодавно втік, але смикався малий все наполегливіше і наполегливіше. Скоріше друге, бо наближення трюму відчув і Черкес. Для цього капітанові не знадобилися жодні надприродні здібності, тільки звичайний нюх. Кроляче амбре поширилося далеко за межі їхньої тимчасової домівки.
Зазирнути в трюм Черкес наважився лише на пів секунди. Цього вистачило, щоб побачити перекинуту клітку, кілька десятків вух, що стирчали з-під вантажної сітки, і ще одного кролика, який сидів на контейнері з аварійним запасом кисню з таким виглядом, наче саме він тут капітан.
Черкес мовчки проштовхнув малого вуханя у ледь прочинені двері й поспішив відступити від осередку проблем. Не так через запах чи неприємні асоціації, як через те, що проблеми встигли розосередитися по решті частин корабля.
Треба виловити якомога більше втікачів, а утриманням спійманих нехай займуться ремботи. Якщо ловити не вміють, то нехай займуться латанням дір, через які кролики втікають.
Черкес попрямував до найближчої док-станції ремботів. Напевно, доведеться витратити кілька годин на внесення деяких коректив до їхньої програми. Не хотілося, щоб вони повторили долю своїх братів, які вже полягли жертвами кролячих зубів. Ботів ще багато, але кожен втрачений означав додаткове навантаження на вцілілих.
Кролики тікали за межі трюму, бо мали звичку рити нори. Навіть там, де нори не передбачалися кресленнями. Ні, не так. Особливо там, де нори не передбачалися кресленнями.
Гострі зуби, міцні кігті й повна відсутність відчуття міри перетворили корабель із вантажного судна на гігантську грудку сиру, фаршировану кролятиною.
Хоча б зовнішню обшивку не погризли і за те спасибі. Не те щоб вони не хотіли, просто не могли. Як-не-як, а матеріал там кроликам був не по зубах. У прямому сенсі. Чого не скажеш про тоненькі стінки більшості внутрішніх панелей. Місцями, звісно ж, траплялися міцні несучі балки, але все, що міститься між ними, чудово гризлося і дряпалося. Тож, Черкес мимоволі перетворився на божевільного фокусника, який звідусіль дістає кроликів.
Дорогою до док-станції він не втримався і вирішив вчергове виконати свій коронний фокус. Як завжди, кролик не хотів вилізати. Цього разу з-під підлоги кімнати, яка колись була каютою члена команди. В різні часи, різного члена, а зараз, очевидно, кролика.
— Те, що в кімнаті ніхто не живе, не означає, що тобі тут можна жити, — сказав Черкес кролику під підлогою.
Кролик відповів ротом. Відповів, як умів. А ротом він умів тільки кусатися. Боляче кусатися.
— Ай! — викрикнув Черкес.
— Пане, — озвався Сімнадцятий із коридору. — Корабельні системи фіксують порушення санітарного контролю під час транспортування вантажу, класифікованого як поточні біологічні активи.
— Він мене вкусив.
— Саме це системи й зафіксували.
— Може, вони ще й поспівчувають?
— Ні, пане. Для цього потрібен окремий модуль.
Лаючись та проклинаючи той день, коли він вирішив взятися за цей «простий» підробіток, Черкес поспішив до медпункту. Дорогою кілька разів перечепився, бо в деяких коридорах не працювало освітлення. Ні, кролики дротів не гризли, вони ж не щурі якісь. Жаль, що не щурі. Щурів внутрішні сенсори чудово виявляли і навіть були окремі протоколи для боротьби з ними. Кролики були вигадливіші. Вони ламали внутрішні сенсори.
Де саме з’ясовувати не було сенсу. Надто багато дрібних поломок, щоб намагатися починити кожну.
Медпункт належав до критично важливих секцій, тому його стінки були міцнішими, і сюди кролики не добралися. Невже проєктувальники кораблів теж перевозили цих пекельних тварюк? Можливо, хоч і малоймовірно. З іншого боку, чомусь же їх заборонено перевозити. Принаймні живими.
Черкес пригадав, як здивувався, коли приймав завдання. Кролятину він їв, а ось живих кролів не бачив жодного разу. Навіть на сільськогосподарських планетах вони не водилися. Тепер-то вже зрозуміло чому.
На жаль, цінність цього розуміння неспівмірна зі шкодою завданою кроликами в процесі пояснення.
Черкес облив палець рідиною, яку йому видав медичний термінал і акуратно приклеїв пластир поверх рани. Двадцять дев'яте століття, а медицина наче з дев'ятнадцятого. Чи з двадцятого? А може ні те, ні інше. Історію Черкес пам'ятав не надто добре, тому й не знав точно. Та це й не мало значення. Кров більше не тече і вже добре. Старі методи теж бувають дієвими.
Якщо б Черкес цікавився історією чи медициною трішки більше, він би знав, що пластирі тільки виглядали старомодно, але такі знання не надто помічні в професії контрабандиста. Важливо вміти користуватися медичними засобами, а не знати їхню історію.
— Тридцять хвилин до планового аварійного варп-переходу, — колись м'який жіночий голос звучав потойбічно.
Кролики постаралися, щоб слово «аварійний» перестало бути просто формальністю. Ні, з варп-приводами проблем, на щастя, не було. Вони поламали систему сповіщення. До внутрішніх комунікацій кролики добралися одразу після вильоту, але масштаб проблеми Черкес усвідомив тільки тоді, коли корабель почав оголошувати будь-який плановий маневр так, наче готувався до власного похорону.
— Потерпи, — сказав Черкес чи то до корабля, чи то до самого себе, — ще кілька днів і ми позбудемося цих пухнастих тварюк.
Коментарі